Опис досвіду

Опис власного педагогічного досвіду

класного керівника

Заводової З.В.

Педагогічне кредо: «Любити, розуміти, приймати, співчувати, допомагати»

Педагогічний портрет.  Для мене класне керівництво – це можливість черпати сили з джерела відкритої дитячої душі, бути причетною до проблем молодого покоління, їхнім порадником і психологом.

Девізом своєї роботи я взяла слова В.О. Сухомлинського, який наголошував, що найтонша дійова методика лише тоді, коли є жива індивідуальність вчителя, коли він вносить щось своє, глибоко продумане.

 Найкращим, найефективнішим вважаю все, що наповнюється живими думками, словами, які допомагають достукатися до сердець і душ моїх підопічних, розкрити їх індивідуальність. Виховую принципами, приймаю, люблю, прощаю, розумію, слухаю, підтримую.

Моїм вектором є творче виховне середовище, в якому немає веління – є добра воля, немає догм – є проблеми і ти дій сам не чекай, що хтось зробить. А ще повна повага до думки кожного, терпимість, урахування схильності до конкретної справи, яка дещо більше ніж інтерес.  

 Важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку,- це пошук нових шляхів підходу до дітей, уміння впливати на них. У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу до самовираження. Кожна людина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому основним виховним завданням - вважаю реалізацію особистісно - орієнтованого підходу до виховання. Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, доброти, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості - основи довіри, здатності прощати дитину. Вчитель - учень - єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини - шлях радості. Головне в моїй роботі - виховання учня як особистості. І в це поняття я вкладаю духовну збагаченість, широкий світогляд, ерудицію, високу мор альність, товариськість, здатність впливати на рішення і діяльність колективу, не протиставляючи себе колективу. «Створення тісного колективу класу, сприяння формування норм етики та моралі, формування життєвих компетенцій шляхом усебічного розвитку», - проблема, над якою працюю в системі виховної роботи класного колективу. З цією метою я звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися століттями, впродовж всієї історії людських цивілізацій.

Така дісталась вже нам робота. Є в ній і радість, та є й турбота, Є вічний пошук, безсонні ночі, Та гріють душу дитячі очі. Я вважаю, що класний керівник - найнеобхідніша людина для дитини в сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати. Його призначення - простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті. Як класний керівник, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості дитини. Мені здається важливо розуміти всебічний розвиток не як розвиток певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність. Класний керівник повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти дитині зрозуміти себе і повірити в свої сили, створювати ситуації успіху. Головне завдання вбачаю в тому, щоб достукатися до найпотаємніших куточків дитячої душі, допомогти кожній дитині повірити в себе. У своїй діяльності твердо дотримуюся заповідей класного керівника:»Любити.Розуміти.Приймати.Співчувати.Допомагати.»

 Працюючи класним керівником вже не один рік, все глибше переконуюсь у тому, що розуміючи порухи душі й сердечні переживання дитини, її почуття, прагнення, і входячи в життя вихованців як своя, близька людина, справжній педагог зуміє зайнятися глибинним вихованням дитини, коли сама дитина стає його соратником у цьому процесі. Розуміти дітей – означає володіти щонайвищою майстерністю їхнього виховання. Хто виховує хороших людей, той і перемагає. Ми повинні піднятися до розуміння того, що кожна дитина, кожен учень – це Особистість, яку ми повинні відчути серцем, підтримати в разі необхідності, вселити надію на щасливе майбутнє. Головне – створити в людині Людину. Це як збудувати храм, що завжди не просто. Для цього потрібно змінити свою свідомість, перейти на інший рівень. Одягти інші окуляри. Інакше подивитися на світ. Адже тільки так можна і себе вдосконалити, і допомогти іншим досягнути життєвого успіху. Формування та розвиток у дітей ключових компетентностей є необхідністю й новою концептуальною основою освіти XXI століття. Цей аспект набув актуальності у зв’язку з переходом світової спільноти до інформаційного суспільства, глобалізації всіх сфер життєдіяльності особистості. У цих умовах пріоритетним для молодого покоління є не виховувати у поганому настрої («спокій, тільки спокій») визначити, чого хочеш для дитини, дізнатися, що вона думає із цього приводу надати дитині самостійність не підказувати готового рішення, а показувати можливі шляхи до нього не пропустити перший успіх дитини робити своєчасні зауваження оцінювати вчинок, а не особу

Особливу увагу при формуванні класного колективу звертаю на розвиток творчих здібностей учнів.Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, в діях і вчинках, пов’язаних з мистецтвом. У підлітковому віці мистецтво використовується як засіб духовного становлення, пізнання свого внутрішнього світу

Всю систему навчально-виховної роботи в класі спрямовую на вивчення потенціалу особистості учня, створення сприятливих умов для розвитку кожної дитини. Розуміючи сучасні вимоги виховання прагну організувати виховний процес, що формував би повноцінну цілісну особистість, індивідуальність, національну гідність, совість і честь кожного мого вихованця. Особистим прикладом, поведінкою, способом життя намагаюсь побудувати такі взаємовідносини у колективі, щоб кожна дитина відчувала свою значущість, потрібність.Виховання без примусу ґрунтується на довірі. Мої вихованці є моїми однодумцями, вони не просто багато працюють для досягнення результатів, вони – творці власних життєвих успіхів і перемог. Залежно від виховних завдань використовую найрізноманітніші прийоми вивчення особистості учня у вільний від навчання час.

Ще з молодшого шкільного віку дуже важливо закласти своєрідний фундамент рухомості дитини, тобто виховати уміння проявляти ініціативу в організації життя класу. Вважаю, що саме цінування цієї ініціативності, довіра до дітей і орієнтація в роботі на їх запити, інтереси та їх бажання - забезпечення найсприятливіших умов соціалізації особистості. Ефективність виховного впливу на учнів значною мірою залежить від встановлення правильного контакту з класом. А справа ця нелегка. Відразу знайти спільну мову і контакт з класом важко. Для цього необхідний тривалий час. У процесі роботи неминучі й конфліктні ситуації. Тому проводжу години спілкування «Конфлікти. Шляхи їх подолання», «Як уникнути конфліктних ситуацій» тощо. Разом з унями опрацьовували статтю-пораду «Що ви знаєте про конфлікти «Учень - учитель?» Чому вони виникають?». Майстерність класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказати учням правильну лінію поведінки, переконати їх, розбудити їхню думку, повірити в їхні сили та можливості, підтримати їх добрим словом. А слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Слово – це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність. Воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум. Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості моєї професії, намагання зробити кожну взаємодію з вихованцями цікавою як для дітей, так і для себе, допомагають мені визначати пріоритетні завдання у виховній діяльності, знаходити засоби їх вирішення, прогнозувати реальні результати.

Ретельна підготовка будь-якого виховного заходу без поспіху має іноді більше значення для виховання учнів, ніж сам виховний захід. І саме тому в план роботи включаю ті справи і заходи, які можна ретельно підготувати, якісно провести, які безперечно будуть виконані і принесуть колективу класу моральне задоволення, радість успіху. Для цього разом з дітьми обговорюємо запропоновані ними теми класних годин, вибираємо найкращі. За бажанням і за допомогою дітей було проведено диспут «Загублений світ комп’ютерних ігор»,година спілкування «Спілкування дівчат і хлопців на засадах дружби»та багато ін.

 Обов’язковим компонентом нової системи національної освіти мають бути знання про формування, збереження і зміцнення здоров’я, гігієнічне виховання учнів, формування культури здоров’я особистості. Виховна робота класного керівника в цьому напрямку покликана, перш за все, забезпечувати належний освітній рівень учнів, виховувати у них потребу бути здоровим, формувати стійкі мотиви на здоровий спосіб життя та поведінку.

 Працюючи класним керівником намагаюся використати всі можливості виховного простору нашого закладу для створення комфортних умов, що сприятимуть всебічному розвитку кожного вихованця, підтримці, максимальному розкриттю всіх його здібностей і талантів. Керуючись у своїй роботі Конституцією України, Законами України: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», Конвенцією ООН про права дитини, Національною програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті та новими концептуальними підходами до виховання дітей, підлітків і молоді у національній системі освіти, спрямовую с вою діяльність на створення у класному колективі сприятливого середовища для формування особистості дитини, пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на кожного вихованця, адже взаємодія з дітьми – це справа душі і серця, яка крок за кроком веде до загального успіху.

Глибоко переконана  в тому,що об'єднати всі зусилля сім'ї та класного керівника для виховання особистості, яка відповідає сучасним вимогам суспільства необхідно. Для себе сформулювала декілька важливих принципів, яких дотримуюсь у своїй роботі, від яких намагаюсь не відходити. Серед них:Створити єдиний колектив учнів, батьків і вчителів, об’єднаний спільною метою й відповідальністю. Сприяти виробленню у батьків уявлень про єдність і цілісність виховного процесу в сім'ї та класі. Сприяти засвоєнню батьками навичок аналізу дитячих вчинків, розуміння їх мотивації. Тож, підводячи підсумок, зазнаю, що першочерговим завданням педагога в сучасних умовах є необхідність сформувати і виховати в кожному учневі, в кожній учениці, перш за все, сильну особистість з ясно вираженим власним “Я”, здатною обґрунтовано обстоювати власну життєву позицію. А учнівське самоврядування передбачає самовдосконалення особистості, набуття необхідних для самостійної і творчої побудови свого життя якостей: інтелектуальних, емоційно-вольових та морально- психологічних

В результаті нашої спільної роботи діти стали по- іншому відноситись до себе: це і гігієна, поведінка, ретельність до близьких: повага, вдячність; до оточуючих: почуття колективізму, патріотизму...

Отже, я завжди буду пам’ятати, що кожне питання, кожна проблема і, головне, кожна дитина має свою власну стежку, яку я допомагаю роздивитись. А для пошуку вірних шляхів я буду користуватись і досвідом спеціалістів, і слухати власне серце, свою фантазію, і пам’ятатиму про нестандартність, яка може додати декілька яскравих кольорів до веселки нашого життя. 

Опис  власного  досвіду  з  реалізації  проблеми 

«Формування творчої особистості учня  засобами художньої літератури»

Освіта – вироблений суспільством  інструмент для формування власного майбутнього. Нова українська держава потребує діяльних, інтелектуально розвинених громадян. Бо лише творча, естетично багата особистість в змозі розв’язувати складні завдання, які забезпечать не просто виживання, а прогрес нації, здатної посісти гідне місце в світовому співтоваристві. Проблемні формування творчої особистості надається дедалі більше уваги. Вихідні положення цієї проблеми сформульовано у працях таких педагогів, як В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський, А.С. Макаренко.

Розвитку особистості, способом виявлення рівня здібностей дитини присвятили дослідження  психологи світового рівня.

Чимало спеціальних психологічних досліджень підтверджують позитивну роль творчості у стимулюванні пізнавальних інтересів учнів, допитливості, дослідницької активності, здатності до знаходження оригінальних рішень та прогнозування.

На практиці головне розвивати природні задатки та створювати сприятливі умови діяльності учнів. «Творчі здібності – продукт саморуху, самостійного розв’язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей, і зв’язків між предметами і явищами… це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якого інтерес, захоплення і пристрасть – головні рушійні сили».(Б. П. Нікітін)

Творча особистість – це людина, яка вміє асоціювати, висувати нові ідеї на комбінаціях старих понять, зосереджувати думки на одних моментах при ігноруванні інших, щоб звести розумовий процес  до взаємозв’язку найпростіших його частин.

Формування такої людини засобами художньої літератури насамперед передбачає:

ü Систематичне розв’язування на уроці та в позаурочний час різноманітних творчих завдань;

ü Урахування вікових  особливостей учнів і послідовне ускладнення форм роботи;

ü Відштовхування в постановці творчих проблем від тексту;

ü Залучення до роботи на уроці всіх учнів, участь кожного з них в групових та колективних формах роботи;

ü Використання різних засобів, підходів до учня й спрямування його діяльності на досягнення максимально оригінального результату під час виконання завдання, можливість більшої кількості варіантів розв’язання нових проблем, порівняння та зіставлення явищ, залучення набутих умінь;

ü Проблемний підхід до вивчення творів.

Зауважу, що робота з формування творчої особистості не терпить епізодичності, безсистемності. Вона має бути заздалегідь продуманою, спланованою, методично обґрунтованою. Точніше кажучи, слід напрацювати модель такої роботи до кожного уроку.

Так, вивчаючи роман Стендаля «Червоне і Чорне» , спрямовую учнів на пошукові види робіт: пропоную бесіду за проблемними запитаннями, усне малювання («Церемонія прийому короля», «Бал у будинку де Ла-Моля»), мозковий штурм («Чи можна виправдати вбивство?»(за ХІІІ розділом), «Чи завжди мета виправдовує засоби?», «Чому Жюльєн обирає смерть?), обговорення можливості іншого фіналу твору («Якби Жюльєн залишився жити») тощо.

У процесі творчого читання у підлітків виникає прагнення активного обміну з однолітками інформацією, знаннями, враженнями від прочитаного, що пояснюється бажанням зіставити свої погляди з думкою оточення, отримати підтримку, самоствердитись.

Задовольнити всі ці потреби може робота в групах.

Так, на обговорення доцільно запропонувати запитання «Які уроки виніс Жюльєн Сорель із семінарії?». Завдання: за 20 хв. Підготувати повідомлення:

І група – «життя семінаристів. Як воно вплинуло на героя?»;

ІІ група – «Зображення духовенства. Враження Жюльєна Сореля»;

ІІІ група – «Уроки життя, які виніс Жюльєн Сорель із семінарії».

Готуючи повідомлення з теми в групах, учні повинні зробити певні записи, вказати на роль художніх засобів у висвітленні теми, роль опису, деталей, порівнянь тощо. В процесі виступу відбувається обмін думками. Робота над текстом концентрує всі уміння й навички аналізу творів. Прогалини в знаннях учнів доповнюються інформацією інших членів групи. Крім того, такий вид роботи вимагає ще й відповідальності перед однокласниками, оперативності у прийнятті рішень.

Крім пізнавальної мети дуже характерними для підліткового періоду є прагнення пошуку смислу життя та шляхів і перспектив розвитку світу, осмислення впливу діяльності людини на навколишнє середовище. Зреалізувати цю вікову особливість підлітків дає змогу підсумковий урок на тему «Філософська концепція світу і людини у Кафки й Сент-Екзюпері».

Опираючись на їхні тексти «Перевтілення» та «Земля людей », учні порівнюють дві світоглядні концепції, добирають певний матеріал. Його можна відбити в такій таблиці:

Концепція світу і людини у Кафки	Концепція світу і людини в Сент-Екзюпері
1.Люди – полонені «залізничного вагона». 2.Листи до батька: «Всі мої думки перебували під Твоїм тяжким гнітом». 3.Грегор-комаха. На шляху до смерті. 4.Мотиви відчуження. 5.Батько Грегора: «Забудьте нарешті все старе. Хоч трошки подумайте про мене». 6.Навколишній світ – хаос.	1. «Ми – екіпаж одного корабля». 2. Я родом  з мого дитинства». 3. «Людини пізнає себе, долаючи перешкоди». 4. «Людина не може жити самотньо». 5. «бути людиною – це якраз і означає відповідати за все». 6. «Людина на землі – це мішень для стрільців, які чатують у засідці».

Підбиваючи підсумки, ставлю запитання: «Чий світогляд вам ближчий?», яке може стати темою диспуту. Адже так важливо, щоб учень відчував себе дослідником, набував уміння знаходити закономірності в літературному процесі, привчався до самостійності суджень.

Школа – це своєрідний і неповторний світ дитинства, світ гри. Вона всеохоплююче впливає на психіку школяра, розширює його пізнавальні можливості, викликає потребу вчитися, любити людей, відчувати задоволення від колективної праці. Саме гра може стати однією з провідних форм організації уроку.

В ній учитель послідовно й природно веде учня від простого до складного. Спершу пропоную скласти казку, міф, додумати фінал услід за автором чи свій. Складнішими є імпровізація, інсценування, театральні ігри.

При цьому  в колективі створюється особливий моральний клімат. Мистецтво облагороджує людину. Потреба в духовній діяльності «для інших» стає радістю «для себе».

Але тут важливо не допуститися помилки, щоб урок не перетворився на суцільну гру. Задля цього гра як методичний прийом постійно повинно бути чітко спрямована на основну мету – навчання та вироблення певних умінь та навичок.

До кожного уроку добираються такі завдання, які б  розвивали фантазію учнів, сприяли глибшому засвоєнню знань.

Так, при вивченні трагедії В.Шекспіра „Гамлет"  відбувається бесіда на тему „Життя Гамлета до смерті батька". Учням  пропонується висловити думки з таких питань:

-Які стосунки були в сім"ї?

-Чи кохав Гамлет і чи було це почуття взаємним?

-Чи мав Гамлет друзів?

-Як він ставився до набуття знань?

-Яке майбутнє на нього чекало?

Після цього учням надається можливість провести  психологічне спостереження і розглянути образ Гамлета крізь призму  моральних цінностей після смерті батька. Учні роблять висновки, що  Гамлету складно виконати наказ батька-привида, не втративши  гідності, не заплямувавши свою   совість душу. Тому то і  постало перед ним запитання: „Бути чи  не бути?". Скоритися чи  бунтувати, помститися чи померти? Такі питання стали приводом для  міркування учнів.

У своїй педагогічній діяльності намагаюсь  постійно використовувати  такі методичні прийоми, які стимулюють уміння аналізувати, інтегрувати, об"єднувати Інформацію для вивчення  матеріалу.

Інколи обговорення проблемних запитань на  уроці спрямовуються в дискусію. Саме тоді, що є моїм глибоким  переконанням, навчальний матеріал запам'ятовується краще,  стає переконанням,  спонукає висловлювати   власну думку.

Дбаючи про створення сприятливих умов для  розкриття творчої особистості, чимало уваги на уроках зарубіжної  літератури надається ігровим формах, які навчають орієнтуватися у  незвичних ситуаціях,  розвивають уявлення. При вивченні оповідання  Едгара Аллама По „Золотий жук" повідомлення теми уроку  відбувається за допомогою головаломки:

Т зо А ло Є то М го Н    Н жу Ц ка Я

В ході уроку виконується завдання з метою  перевірки уважності читання. Необхідно в логічній  послідовності  розташувати картки зі словами і пояснити свій вибір: жук-пергамент- вогонь-череп-кіт-тепла вода- сковорідка-криптограма. Подібні завдання  розвивають навички дедуктивного мислення, формують інтерес до  дослідницької  діяльності.

При вивченні оповідань Артура Конан Дойла  пропонується дослідницьке завдання, в якому звертається увага на  ланцюжок деталей і фактів, спираючись на які необхідно зробити  висновки.

Квиток за лівою рукавичкою - міс Стоунер  приїхала вранці поїздом. Грязюка на лівому рукаві - довго їхала  путівцем на бідарці. Блюдечко з молоком, батіжок з петлею- лікар  має змїю та ін.

Після виконаного дослідницького завдання  пропонується скласти колективний твір мініатюру „Що дають знання  про дедуктивний метод звичайній людині?" Крім розвитку  дослідницьких навичок в учнів збагачується життєвий досвід знаннями  про дедукцію, розвивають спостережливість, увагу, кмітливість.

Важливу роль на уроках літератури відіграє  дитячий малюнок. Збірки дитячих робіт на теми „Біблія'',"Епос народів  світу", „Байка", "Давньоіндійський епос „Рамаяма" та ін . займають чільне місце  в моїй роботі. Адже малюнок формує дитячу уяву, дає можливість  творити,активізувати пізнавальну активність учнів. Так, створений  учнями діафільм по повісті В.Короленко „Діти підземелля" свідчить не  тільки про добре знання учнями тексту, а ще й про індивідуальне,  особисте почуття кожного відносно життя героїв, глибокі переживання,  які зображені в відтворенні окремих епізодів.

Широко використовую  в своїй роботі інноваційні технології. Серед них  ряд інтерактивних прийомів, які дають учням ключ до освоєння  теми. Найефективнішими серед  них є прийоми групової роботи:

„навчання   у  грі","мозковий  штурм",  „мікрофон",  "рольова  гра","навчання  у  дискусії" ,"коло  думок"  та  ін.

Стосовно  прийому  „навчання в грі",  найбільш поширені такі види робіт як літературні  вікторини: "Впізнай героя за портретом","Впізнай за реплікою", "Чи уважним ти був  читачем?".   Літературне  лото:  учні  з'єднують  окремі  частини  в  одне  ціле  стрілочками.  Це  можуть  бути:  літературознавчі поняття, назви творів та імена  авторів,  імена  героїв  та  їх  репліки.

Марк  Твен                                      США

Джек  Лондон                                Росія

Ганс  Андерсен                                Данія

О. Пушкін                                        США

„Навчання  у  дискусії"  стимулює  самостійне  мислення,  заохочує  до полеміки, допомагає  обґрунтувати  власну  позицію.  У  процесі дискусії розвивається усне монологічне    мовлення    учнів,    посилюється    зацікавлення    літературою.

Прийом  „Мозковий штурм" досить ефективний під час колективного обговорення. Він  спонукає  кожного  проявити  уяву  і творчість,що досягається шляхом висловлення  думок  усіх  учнів.

Описані  приклади  застосувань прийомів інтерактивного навчання засвідчують свою  ефективність  на   практиці.

Вони   розвивають   здібності  учнів,  сприяють  індивідуальному  самовиявленню,  прищеплюють    уміння    самостійно    орієнтуватись    у    життєвих    явищах.

Дієвими елементами намагаюсь пронизати весь навчально-виховний процес. Опорні схеми, які на уроках літератури вчать логічно мислити, синтезувати проаналізований матеріал, складаю не лише сама, а й учні.

В системі роботи з формування творчої особистості важливе місце відводиться оцінюванню учнів. Воно має стати не вироком, а стимулом до навчання. І бути різним: індивідуальним, вибірковим, командним. Але творчий учень повинен не просто отримати оцінку, а й виконати задля цього завдання проблемне, цікаве, а не будь-яке, випадкове. Якщо він знає, що після вивчення теми вчитель обов’язково проведе фронтальне опитування, зокрема із якості знання тексту, то не прочитати твір стає  для  нього неможливим.

Формування творчої особистості засобами літератури проблема мало досліджена. Вона вимагає великих психологічних і фізичних зусиль.

Зростає активність учнів під час навчального процесу, їхній інтерес до предмета. Підвищуються морально-ціннісні запити, вимоги учнів до себе, відповідальність за свої знання, збагачується їхня мова, розвивається уміння спілкуватися, вести диспут, вільно почуватися на сцені.

Це деякі найсуттєвіші, на мій погляд, аспекти роботи з формування творчої особистості на уроках літератури.